У століття повальної толерантності всі намагаються догодити всім. Не дай господь образити якусь частину аудиторії, а то ще розсердиться і затягає по судах. Образа за расовою чи національною ознакою, утиск меншин, демонстрація насильства, сексизм — все це поступово зникає з фільмів, книг і, звичайно, ігор. Адже світ прекрасний, а рожеві окуляри такі зручні! На щастя, не всі готові жертвувати мистецтвом на догоду самопроголошеним борцям за справедливість. І Wolfenstein II: The New Colossus — найкращий тому доказ.

За вікном — тисяча дев’ятсот шістдесят перший рік альтернативної історії. Славетний третій Рейх не просто переміг в Другій світовій, але і розширив кордони на весь світ. Більше немає ні Європи, ні США в звичному розумінні – нацистський режим поширився всюди. В оригінальній The New Order героям частково вдалося повалити його, але, як з’ясувалося, то була лише виграна битва, а не війна. Загибель Вільгельма Штрассе, більш відомого як генерал Череп, не сильно змінила геополітичну картину. І тепер крісло головного лиходія зайняла не менш колоритна Ірена Енгель.

З подій «Нового порядку» проходить близько чотирьох місяців. Вільям «Бі-Джей» Йоганес Бласковіц провалявся весь цей час в комі, нарешті приходить до тями. Змарнілий, розбитий, з ледь працюючими внутрішніми органами, він змушений рятувати товаришів… і плювати, що наш герой пересувається в інвалідному кріслі.

Незважаючи на жорстке розділення чорного і білого, добра і зла, піци і картоплі фрі, у світі Wolfenstein не можна вирішити проблему домінації світового нацизму простою стріляниною по людях, роботах і дронах. Хоча стріляти нам дозволяють досхочу. Особисто для мене цей процес був глибоко приємний, хоча арсенал може здатися обмеженим для того, хто любить все і побільше. Віддаєте перевагу ходити приховано і вбивати сокирою? А може любите щось важче? Або ви шанувальник дробовиків? Кожен знайде щось до душі.

Ближче до кінця гри вам запропонують вибрати один з трьох важливих апгрейдів, що впливають на проходження наступних рівнів. Так, механічні ходулі дозволять вам заплигувати на раніше недоступні висоти, корсет який стягує тіло дасть можливість проникати у вузькі отвори, а посилений наплічник допоможе виламувати двері і пробивати стіни.

Хлопці з MachineGames спорудили зубодробильний бойовик. Нерідко я просто забував про статус здоров’я і броні, перебуваючи в режимі берсерка, намагаючись завдати якомога більше шкоди за мінімальний час. Швидкий ривок, випускаєш три-чотири кулі в морду і, кидаєшся в сторону щоб тебе не зрешетили, знову ривок, піднімаєш приціл і ще три-чотири постріли по роботу. Але він не вмирає! Замість цього сам робить блискавичну  “телепортацію” і націлюється на мене. Скінчилися патрони? Не біда, дістаєш дизельну гармату або лазерну гвинтівку і перетворюєш машину в лом. У крайньому разі, можна проломити череп. Або переламати всі кістки потужним кидком прямо на ворога — звісно, якщо ви вибрали цю опцію в середині гри.

Однак навіть найшвидший гравець Wolfenstein II не зможе вбити всіх нацистів. Ви можете успішно очистити рівні від ворогів, ви можете підірвати ядерну бомбу, викрасти військові таємниці та відправити на той світ найголовніших поганців … але всього цього мало. І цим Wolfenstein II настільки неймовірно хороша. Гра раз по раз нагадує про ціну й важливість кожного людського життя. Гра показує, що одна людина може бути одночасно суддею і катом, будь він злодій чи герой. Однак ця одна людина не виграє війну самотужки; а от гуртом кожен здатний вести свою боротьбу, незалежно від стану. Хай ти каліка, вагітна жінка чи хлопець на ЛСД — важливий внесок кожного. Врешті-решт, подивіться на світ, побудований нацистами в Wolfenstein II: космічні кораблі, гігантські роботи, величезні літаючі бази, підводні човни розміром з місто. Вони створили власну імперію за своїм образом і подобою, але зробили це не одинаки, а велика й згуртована спільнота. Зруйнувати цю владу не під силу єдиному воякові, тому що революція повинна пройти в серцях і розумах тих, хто не робив нічого, коли нацисти наводили свої порядки. В моїх силах — вбити достатньо нациків, щоби запалити цю іскру повстання. І це одне з найкращих відчуттів, яке дарує Wolfenstein II.

Після закінчення основного сюжету у вас залишається можливість виконати невеликі завдання на базі, на кшталт годівлі свині картоплею, і продовжити очищення США від оберкомандирів. Для активації спеціальних місій вам необхідно протягом всієї гри збирати коди Еніґми з убитих офіцерів і потім активувати їх на спеціальному приладі, пройшовши міні-гру на час. Самі завдання на знищення оберкомандирів пропонують повернутися на порізані версії пройдених етапів і витримати хвилю супротивників.

За рахунок  переїзду з id Tech 5 на id Tech 6 локації помітно розрослися. Наприклад, сцена з парадом перемоги і любителем коктейлів починається в Розуеллі, де дають побродити по досить великій території і подомахуватись до перехожих. Кожному з них є що сказати Бласко — іноді це виливається в повні іронії та сарказму сюжетні сценки.

У 2014-му Wolfenstein: The New Order виявилася свого роду одкровенням. Мало хто вірив в новоявлений колектив MachineGames, нехай у його співробітників і був багатющий досвід.

Зі The New Colossus в цьому сенсі все і простіше, і складніше одночасно. З одного боку, це типовий «зразковий сиквел». Графіка —  красивіша, ігролад — крутіший, жорстокості — більше. З іншого, амбіції у шведів зашкалюють, Bethesda активно спонсорує виробництво, а руки творцям ніхто не сковує. “Новий Колос” — це найкрутіша гра 2017 року, інфа 146% :)